Перейти до змісту

ГЛАВА I. Загальні положення

Стаття 2. Матеріальна сфера дії

  1. Цей Регламент поширюється до опрацювання1 персональних даних2 повністю чи частково із застосуванням автоматизованих засобів та до опрацювання персональних даних із застосуванням неавтоматизованих засобів, які формують частину картотеки3 або призначені для внесення до картотеки.
  2. Цей Регламент не застосовують до опрацювання персональних даних:
    1. в ході діяльності, що виходить за межі дії права Союзу;
    2. державами-членами під час реалізації діяльності, що виходить за межі глави 2 розділу V Договору про ЄС;
    3. фізичною особою під час задоволення особистих або побутових потреб;
    4. компетентними органами для цілей запобігання, розслідування, виявлення або переслідування за вчинення кримінальних злочинів або для виконання кримінальних покарань, у тому числі, для захисту від загроз громадській безпеці або запобігання таким загрозам.
  3. До опрацювання персональних даних установами, органами, службами та агенціями Союзу застосовують Регламент (ЄС) № 45/2001. Регламент (ЄС) № 45/2001 та інші нормативно-правові акти Союзу, що застосовні до такого опрацювання персональних даних, необхідно адаптувати до принципів і правил цього Регламенту відповідно до статті 98.
  4. Цей Регламент не перешкоджає застосуванню Директиви 2000/31/ЄС, зокрема, норм щодо відповідальності надавачів послуг, передбачених у статтях 12-15 зазначеної Директиви.

Пов'язані статті

Посилання

  1. Договор про ЄС
  2. Директива 2000/31/ЄС

Примітки

  1. «опрацювання» означає будь-яку операцію або низку операцій з персональними даними або наборами персональних даних з використанням автоматизованих засобів або без них, такі як збирання, реєстрація, організація, структурування, зберігання, адаптація чи зміна, пошук, ознайомлення, використання, розкриття через передавання, розповсюдження чи надання іншим чином, упорядкування чи комбінування, обмеження, стирання чи знищення ↩

  2. «персональні дані» означає будь-яку інформацію, що стосується фізичної особи, яку ідентифіковано чи можна ідентифікувати («суб'єкт даних»); фізична особа, яку можна ідентифікувати, є такою особою, яку можна ідентифікувати, прямо чи опосередковано, зокрема, за такими ідентифікаторами як ім'я, ідентифікаційний номер, дані про місцеперебування, онлайн-ідентифікатор або за одним чи декількома факторами, що є визначальними для фізичної, фізіологічної, генетичної, розумової, економічної, культурної чи соціальної сутності такої фізичної особи ↩

  3. «картотека» означає будь-який структурований набір персональних даних, доступ до якого надають відповідно до спеціальних критеріїв, є централізованим, децентралізованим або розосередженим на функціональній або географічній основі ↩