Перейти до змісту

ГЛАВА V. Передавання персональних даних до третіх країн або міжнародних організацій

Стаття 49. Відступи для спеціальних ситуацій

  1. За відсутності рішення про відповідність згідно зі статтею 45(3) або належних гарантій відповідно до статті 46, в тому числі зобов'язальних корпоративних правил, передавання чи низка актів передавання персональних даних до третьої країни чи міжнародної організації відбувається лише за однієї з таких умов:
    1. суб'єкт даних надав чітку згоду на запропоноване передавання після того, як його було повідомлено про можливі ризики такого передавання для суб'єкта даних, зважаючи на відсутність рішення про відповідність та належних гарантій;
    2. передавання є необхідним для виконання контракту між суб'єктом даних і контролером або реалізації переддоговірних заходів, вжитих на запит суб'єкта даних;
    3. передавання є необхідним для укладення чи виконання договору, укладеного в інтересах суб'єкта даних між контролером та іншою фізичною чи юридичною особою;
    4. передавання є необхідним на важливих підставах суспільного інтересу;
    5. передавання є необхідним для формування, здійснення або захисту правових претензій;
    6. передавання є необхідним для захисту життєво важливих інтересів суб'єкта даних або інших осіб, якщо суб'єкт даних фізично чи юридично неспроможний надати згоду;
    7. передавання здійснюють з реєстру, що, відповідно до законодавства Союзу або держави-члена, призначений для надання інформації громадськості та є відкритим для доступу як громадськості загалом, так і будь-якої іншої особи, яка може довести законний інтерес, але лише тією мірою, якою в конкретному випадку доступу виконано умови, встановлені законодавством Союзу або держави-члена.
    Якщо передавання не можна обґрунтувати на підставі положення статті 45 чи 46, в тому числі положень про зобов'язальні корпоративні правила, та жодний з відступів, застосовних до спеціальної ситуації, вказаної в першому підпараграфі цього параграфа, не є застосовним, передавання до третьої країни чи до міжнародної організації може мати місце лише у разі, якщо передавання не є повторюваним, стосується лише обмеженої кількості суб'єктів даних, є необхідним для цілей істотних законних інтересів контролера, над якими не переважають інтереси чи права і свободи суб'єкта даних, і контролер оцінив усі обставини, що супроводжують передавання даних, і на підставі такої оцінки надав належні гарантії щодо захисту персональних даних. Контролер повинен поінформувати наглядовий орган про передавання. Окрім надання інформації, вказаної в статтях 13 і 14, контролер інформує суб'єкта даних про передавання та свої істотні законні інтереси, що їх він переслідує.
  2. Передавання відповідно до пункту (g) першого підпараграфа параграфа 1 не включає всі персональні дані чи всі категорії персональних даних, що містяться в реєстрі. Якщо реєстр призначений для доступу осіб, які мають законний інтерес, передавання здійснюють лише на запит таких осіб, або якщо вони мають бути одержувачами.
  3. Пункти (a), (b) і (c) першого підпараграфа параграфа 1 та його другого підпараграфа не застосовують до видів діяльності, які здійснюють органи публічної влади під час виконання своїх публічних повноважень.
  4. Суспільний інтерес, вказаний в пункті (d) першого підпараграфа параграфа 1, визнається в законодавстві Союзу чи законодавстві держави-члена, яке поширюється на контролера.
  5. За відсутності рішення про відповідність, законодавство Союзу або держави-члена можуть, на важливих підставах суспільного інтересу, чітко встановлювати обмеження на передавання спеціальних категорій даних до третьої країни чи міжнародної організації. Держави-члени повідомляють Комісію про такі положення.
  6. Контролер або оператор повинні задокументувати оцінку, а також належні гарантії, вказані в другому підпараграфі параграфа 1 цієї статті, у формі записів, вказаних у статті 30.